Додаток 1

10 хвилин, які потрясли світ

Дійові особи та виконавці.

1. Генеральська масовка знаходиться на трибуні, що більша за першотравневу. Половину трибуни займають генерали з Москви. Трибуна розташована на російському полігоні в Криму, орендованому в України. Полігон – складне господарство, на якому присутні чимало засобів електронного спостереження і керування.

2. Радіокерована українська ракета С-200 російського виробництва. Ракета працює по цілях, опромінюваним радіолокаційним комплексом (локатором). Коли локатор виключається, ракета не „бачить” цілі. В Технічних умовах (ТУ) ракети присутня вимога проведення періодичних випробувань, на яких передбачений вибірковий натурний запуск під керуванням радіолокаційного комплексу по безпілотному літаку-мішені, які також є на полігоні. Для випробувань складаються „Програма і методика випробувань”, а за їх результатами складається „Протокол випробувань”. В ракеті також передбачений блок самоліквідації, керований з землі. Передбачений такий же, але віддалений, локатор для утворення завад.

3. На полігоні є ракета С-300 зі своїм радіолокаційним комплексом, призначена для ліквідації літака-мішені у випадку, коли промахнеться С-200.

4. Міністр оборони України О.Кузьмук у ролі режисера всього спектаклю. Цю роль він виконував, доки демонстрував масовці малі ракети. Його відомство попередньо заявило заборонену зону випробувань, яка є меншою зони ураження ракети С-200 (хто вклав в голову полководця цю ганебну думку?!). Таким чином незахищена деклараціями зона ураження має вигляд бублика.

5. Таємний ляльковод випробувань ракет С-200 і С-300, який може бути де завгодно, наприклад, на локаторі завад, що працює з кавказького берега.

6. Літак ТУ-154 авіакомпанії „Сибирь” рейсу Тель-Авів – Новосибірськ, що наближується до зони ураження.

Дія 1.

О.Кузьмук демонструє масовці малі ракети.

На полігоні ракети запускають не як попало, а за письмовою домовленістю.

ТУ-154 наближається до зони ураження, і це видно на екрані локатора завад. Локаційний комплекс С-300 включається. На ньому також видно ТУ-154. Локаційний комплекс С-200 і сама ракета готуються до запуску.

Дія 2.

Таємний ляльковод бере керування в свої руки, хоча О.Кузьмуку це невідомо: потрібен запуск російського літака-мішені ніби для демонстрації ракети С-200.

Літак ТУ-154 входить в зону ураження, і таємний ляльковод подає сигнал на запуск літака-мішені. Запускається О.Кузьмуком ракета С-200.

С-200 проходить мимо літака-мішені, не помічаючи його. Це можливо в двох випадках.

1.Ракета була підсліпуватою від старості, і росіяни могли про це знати. По більш великому літаку ТУ-154 підсліпуватість зникала.

2.Ракета тимчасово вийшла з ладу завдяки дії двох близько розташованих локаторів: локатора комплексу С-200 і локатора комплексу С-300.

С-300 запускають навздогін літаку-мішені і успішно збивають його. Локатор С-300 не виключається. Навпаки, локатор С-200 виключається. Без нього ракета „не бачить” цілі і має впасти в море. Але інші два локатори не виключаються. В цих умовах ракета виконує додатковий маневр, піднімається вище, „бачить” ТУ-154 і йде на нього.

Обслуга С-200 натискає кнопку самоліквідації, помилково вважаючи, що вона спрацює і уламки ракети С-200 впадуть в море в забороненій для мореплавства зоні. Але блок самоліквідації ракети залишили на землі (чому?!). Можливо, його реалізували радіоаматорам на запчастини для телевізорів. Та О.Кузьмук про це не знає і вважає, що ракета впала в море у відомій забороненій зоні. Ще два дні після цього він вводить в оману всіх.

Отже, ракета пішла на літак. Ще є два способи спасти літак.

1. Виключити локатор комплексу С-300 і локатор на кавказькому побережжі. Але на екранах обох радарів відмітки ракети і цілі спостерігаються операторами, а локатори не відключають.

2. Повідомити О.Кузьмука або росіянам самим по відкритому радіоканалу дати команду літаку втікати із зони ураження. Але росіяни мовчать: навіщо людину (О.Кузьмука) турбувати.

Ракета збила літак. Вона це добре вміє.

Що ж це було?

Для українців – шоу для розваги масовки.

Для росіян – періодичні випробування ракет, навіть двох одразу: С-200 і С-300. Що потрібно для таких випробувань? Ракет – дві різних ракети. Вони є. Два літаки: є літак-ціль і ТУ-154. Два локатори: є локатор комплексу С-300 і локатор завад. Тобто є всі умови проведення випробувань. І вони відбулися. Мабуть, ляльковод ще і премію за раціоналізацію отримав на заводі-виготовлювачі ракет: велика економія для Росії за український кошт, і так ловко це пройшло, що О.Кузьмук навіть не здогадався, в яку халепу він втягнув Україну.

Про те, що це були саме періодичні випробування ракет С-200 і С-300, а не демонстрація С-200, свідчать такі факти. У випробуваннях приймав участь локатор з кавказького берега. Для випробувань це необхідно. Та хіба для демонстрації швидкісних якостей автомобіля вибирають вибоїсту дорогу, а не швидкісну трасу? Хіба для демонстрації ракети потрібен літак-мішень? Адже масовка бачить старт, а не бачить фініш, бо він далеко. Тому можна замість літака-мішені підвісити на повітряній кулі більш дешеву мішень (кілька металевих листів).

Відкриємо карточний фокус, спеціально для недолугих танкістів і колишніх генералів КГБ.

Слава надійності російської зброї! На періодичних випробуваннях ракети С-300 вона збила літак-мішень. Класика, навіть вже не цікаво.

Слава надійності російської зброї! На періодичних випробуваннях ракети С-200 вона збила ТУ-154. Не зовсім класика, але теж не цікаво: звичайна ракета збила звичайний літак. Ніякої випадковості...

Дія 3

Тут з`являється Є.Марчук. Він трохи в паніці. Він не знає слова своєї ролі. Спасибі доброму чоловікові, - росіянину Рушайло, співголові міжурядової комісії: той самовільно пересів в прокурорське крісло і правив за суфлера. За підказаним текстом Є.Марчук догадався, що ракета збила літак випадково.

Паніка на цьому не закінчилася. Є.Марчук організовував якісь безглузді експерименти, пробуючи з`ясувати причину того, чому справна ракета справно збила літак. Відповіді не знайшли, бо її немає. Збила тому, що вона ракета, нічого іншого не вміє, а це робить справно.

Він, Є.Марчук, не здогадався провести безкоштовний уявний слідчий експеримент, в якому хоч 100 разів пущена ракета щоразу збиває літак.

О.Кузьмук всього два дні брехав про місце падіння ракети. Потім заспокоївся, але навряд чи змінив думку. Він пересів з міністерського крісла в депутатське і бадьорим командирським голосом повчав журналістів основам військової стратегії. Але про трагедію – ані пари з вуст.

Світ здригнувся. А тут ще Є.Марчук заявив, що „українська армія є небезпекою для власного народу”. Очевидно, паніка продовжувалася, але на цей раз Є.Марчук точно знав винуватого. Це – нечиста сила. Дрижи, інтурист. Welcome to Ukraine!

Компенсацію родичам загиблих (близько 20 млн. дол.) „добровільно” сплачує Україна. Росіяни (от справедливі!) пожурили оператора локатора, що спокійно спостерігав на його екрані, як ракета наближається до цілі. В Україні не покарали нікого.

Суфлер Рушайло чомусь не підказав Є.Марчуку про міжнародні стандарти юридичної відповідальності за якість виробу. Згідно з цими стандартами відшкодування збитків, викликаних використанням неякісного виробу (С-200 пройшла мимо літака-мішені, тобто не відповідала вимогам ТУ), лягає на виробника, тобто на російський завод, а не на користувача виробу, тобто на Україну.

Україна, мабуть, ще не всі відшкодування встигла виплатити. Нещодавно авіакомпанія „Сибирь” вимагала від України літак замість збитого. Може їй краще звернутися до Росії, на завод-виготовлювач С-200?..

Завіса.

Чи не слід театральному критику – прокуратурі видати рецензію на цю трагедію, перед якою блідне „подвиг” Яго?

P.S. Запитання для самоперевірки:

- коли був піднятий в повітря літак-мішень: до старту ракети С-200, чи після її старту, коли вона „вчепилася” в ТУ-154 і вже не могла повернутися до літака-мішені?

- навіщо було літак-мішень збивати ракетою С-300? Хіба в літака-мішені не було блоку самоліквідації?